У кожного з нас, напевно, є місце в оселі де збирається повно старих, часом непотрібних речей. Деякі з них просто забулися, і тому ще не на смітнику, а деякі просто не хочеться викидати, бо вони нагадують певні моменти нашого життя чи життя близьких нам людей. Також є полиці на яких стоїть старий посуд, чи лежать вишиті бабусею рушники. І коли треба звільнити місце, то ми намагаємось не викидати саме такі речі. Чому так трапляється, у чому криється таємниця нашої поведінки?
На жаль, життя людини дуже коротке, і тому в підсвідомості вона пробує охопити якомога більший проміжок часу — відвідує музеї, історичні місця, заходить в антикварні крамниці з бажанням щось придбати. Сидячи в старому кріслі, чи на дивані ми уявляємо себе в ті часи. Це можуть бути дитячі роки, чи молодість. А можемо уявити себе графом чи графинею скажімо 16 століття.
Інший аспект цього питання полягає в тому, що історія — завжди модно. Модно запросити друзів у робочий кабінет оформлений у середньовічному стилі. Модно піти в кафе і поринути в атмосферу Дикого Заходу, чи скуштувати суші в барі часів феодальної Японії.
Кожен з нас любить комфорт. Погодьтеся, що дещо приємніше пити чай сидячи у старенькому кріслі, ніж у сучасному пластиковому. Можливо пластикове, чи шкіряне крісло зручніше, ніж те стареньке, але атмосфера «якась не така».
Багаті люди не просто захоплюються старими речами та відвідинами певних місць відпочинку, вони мають змогу створити навколо себе атмосферу певної епохи, робити ремонт в улюбленому стилі, купувати антикварні меблі, дорогі картини відомих художників. Для них це — хобі.
І на останок, ще одна причина того, чому ми не викидаємо старі речі — може вони просто нам ще знадобляться?
