Модуляцією називають перехід в іншу тональність всередині музичного твору. Модуляцію композитор використовує спеціально, як прийом розвитку в музиці, як один з виразних музичних засобів.
Музика — це часове мистецтво. Музика не статична, вона рухається і розвивається в часі: звучить з наростаючою гучністю (крещендо) або зменшенням гучності (димінуендо), прискорюючись або сповільнюючись за допомогою збільшення або зменшення тривалості нот (аугментація і диминуція), мелодія сходить вгору або спускається вниз, теми повторюються з варіаціями, змінюються інструменти (тобто тембр, забарвлення звуку), розширюється або звужується оркестрування і т. д.
Зміна тональності, тобто модуляція — це один із прийомів музичного розвитку, який також використовують композитори. Зміна тональності створює динаміку, контраст, напругу, викликає відчуття зміни настрою (емоційного фону).
У більш вузькому сенсі під модуляцією розуміють зміну тональності з закріпленням, коли змінюються знаки альтерації (бемоль, дієз) при ключі. Якщо ж зміна тональності тимчасова (всього на кілька тактів), з подальшим поверненням в основну тональність і, відповідно, без зміни знаків альтерації при ключі, то таке явище називають відхиленням. У широкому сенсі будь-яка зміна тональності по ходу музики називається модуляцією.
Звернемося спочатку до модулючих секвенцій. Секвенціями називають повторення однієї і тієї ж музичної фрази, але з тональним зсувом вгору або вниз. Якщо секвенції відбуваються зі зміною тональності (змінюється лад і, відповідно, його тоніка — опорний, стійкий звук ладу), то їх називають модулюючими.
Послухаємо початок п’єси «Ранок» Едварда Гріга з сюїти «Пер Гюнт». Слухаючи п’єсу і знаючи, що Гріг родом з Норвегії, ми, звичайно, уявляємо схід Сонця, світанок в горах, хоча за сюжетом дія відбувається в Єгипті.
Спочатку звучить проста, спокійна мелодія, що виконується флейтою, що нагадує наспів пастухів. Потім та ж сама музична фраза повторюється на октаву нижче гобоєм — ніби перегукуються два далеких ріжка пастухів.
В кінці фрази (кадансі) мелодія змінюється, модулюється вище, і в третій раз та сама музична фраза, повторювана знову по черзі флейтою і гобоєм, звучить на два тони (велику терцію) вище. Це стався перехід в іншу тональність — з мі мажор в ля-бемоль мажор — Сонце піднялося трохи вище і всі барви в навколишній природі змінилися.
Модуляцію Гріг тут використовує поряд з наростанням потужності звучання оркестру — ми буквально бачимо, як сонячні промені заливають все навколо, як пробуджується, змінюється природа. Модуляції використовуються і в популярній музиці, рок музиці. Пісня зазвичай передає лише один настрій, висловлює лише одний емоційний стан і відтворюється і співається в одній, незмінній тональності, але іноді в піснях використовують модуляцію.
Особливо часто це робиться в кінці пісні, коли «заводний» приспів повторюється кілька разів і в одному з повторень відбувається підвищення тональності, що ще більше «заводить» слухачів.
Модуляція, як уже сказано, дозволяє створювати драматургію, показувати наростання емоційної напруги, що використовується в піснях складного психологічного характеру з емоційним розвитком.
Іноді помилково модуляцією називають просте транспонування (транспозицію) всього музичного твору з однієї тональності в іншу. Це відбувається, наприклад, коли вашому голосу незручно співати в оригінальній тональності, яку композитор позначив в нотах, — занадто високо або занадто низько, не в вашій теситурі — і ви співаєте або нижче, або вище, ніж написано в оригіналі (наприклад, твір призначений для сопрано, а виконувати його хоче меццо-сопрано або контральто).
Так, в старих операх епохи бароко деякі чоловічі партії були написані для високих голосів кастратів. У новий час, коли співаків-кастратів вже не стало, ці партії (так звані «брючні» ролі) виконували жінки. Іноді арії переписувалися, тобто транспонувалися, для чоловічих голосів — тенора і навіть баритона (зауважимо, що сьогодні в бароковій опері повертаються до автентичного виконання, тільки не кастратами, звичайно, а контртенорами).
Часто музичні твори транспонуються для полегшення виконання початківцями музикантами, аматорами, коли оригінальна тональність містить багато знаків альтерації при ключі, що технічно важко виконувати непрофесіоналам. Так, вище згадана п’єса «Ранок» Гріга написана в тональності мі мажор, але в збірниках легких п’єс для початківців вона зазвичай дається в тональності до мажор.
