Епендимома — це рідкісна форма пухлини, яка розвивається з клітин епендими, що вистилає шлуночки мозку та центральний канал спинного мозку. Ці пухлини можуть бути як доброякісними, так і злоякісними, та зустрічаються як у дітей, так і у дорослих, хоча частіше діагностуються у дітей.
Найчастіше пухлина з’являється в задній черепній ямці, а спинний мозок в основному уражається метастазами в процесі розвитку пухлини. Тому, якщо у вас виявили епендимому спинного мозку, то варто зробити ще й МРТ головного мозку, аби виключити/підтвердити його ураження.
Причини появи
На жаль, поки що ніхто не зміг однозначно встановити причини розвитку цього захворювання. Зазвичай в клітинах епендимоми виявляють вірус SV40, але поки що його вплив на цей процес не доведено. Якщо ж вірити статистиці, то можна виділити такі чинники ризику виникнення цієї пухлини:
- професія, яка пов’язана з впливами радіаційного опромінення, шкідливе виробництво;
- генетична схильність до онкологічних захворювань;
- ураження вірусними захворюваннями;
- тривалий негативний вплив навколишнього середовища (забруднена атмосфера і т. п.).
Класифікація епендимом
- Субепендимома (I ступінь). Це найменш агресивний тип епендимоми, частіше доброякісний. Вона розвивається повільно, зазвичай не проникає в сусідні тканини і має кращий прогноз. Найчастіше зустрічається у дорослих.
- Класична епендимома (II ступінь). Це пухлини середнього ступеня агресивності. Вони можуть рости відносно повільно, але все ж мають тенденцію до рецидивів після видалення. Можуть зустрічатися як у дітей, так і у дорослих.
- Анапластична епендимома (III ступінь). Це найбільш агресивний тип епендимоми. Вона швидко росте і має схильність до поширення на інші ділянки центральної нервової системи. Найчастіше діагностується у дітей і потребує інтенсивного лікування, включаючи хірургічне втручання, радіотерапію та інколи хіміотерапію.
- Міелоепітеліома (рідкісний варіант). Пухлина розвивається з міелоепітеліальних клітин спинного мозку. Цей тип зустрічається вкрай рідко і зазвичай має доброякісний характер.
Симптоми розвитку захворювання
Симптоми епендимоми залежать від локалізації новоутворення. У загальному ж випадку, коли пухлина здавлює спинний мозок, симптоми досить звичайні і відповідають всім станам, при яких спостерігається компресія спинного мозку.
Так, найчастіше спостерігається біль у спині. Біль схожий на типовий біль при звичайному остеохондрозі. Тому, якщо вас мучить біль у спині, то краще одразу зробіть МРТ спинного мозку, аби виключити чи підтвердити наявність пухлини. Також спостерігається поява різних неврологічних симптомів (порушення чутливості в ногах чи в інших частинах тіла).
Може порушуватися координація рухів (невпевнена хода). Розвиваються проблеми з органами малого тазу, зокрема з сечовим міхуром і кишечником. У чоловіків можуть виникнути проблеми із потенцією. Характерною рисою є те, що симптоми поступово посилюються по мірі росту пухлини.
Епендимоми, що утворюються у відділі кінського хвоста характеризуються різкими, стійкими болями, які не піддаються медикаментозному лікуванню. Болі мають односторонній або двосторонній характер, з асиметричним руховими розладами в нижніх кінцівках. У цій області спинного мозку епендимоми ростуть відносно повільно.
За місцем розташування
- інтрамедулярна — епендимома, що вражає безпосередньо спинний мозок (грубо кажучи, проникає в нього);
- екстрамедулярна — епендимома, що розташовується на тканинах, що оточують спинний мозок.
Лікування епендимоми
Як і з більшістю пухлин, лікування зазвичай починається з хірургічного втручання. Винятком є ті випадки, коли оперативне втручання несе в собі надмірний ризик. У цій ситуації лікар змушений проводити підтримуючу терапію, операція ж проводиться тільки в крайньому випадку.
Основне завдання хірурга — видалення максимальної кількості клітин пухлини таким чином, щоб здорові клітини не постраждали. Це особливо важливо, оскільки епендимоми розміщують дуже близько до спинного мозку, операційна травма якого може стати фатальною.
Оскільки навіть з найсучаснішим обладнанням вкрай важко виділити кордон, де епендимома стикається зі здоровими клітинами, передбачається, що частина клітин пухлини не буде видалена. Для їх знищення застосовуються хіміотерапія і променева терапія. При цьому в деяких випадках хіміотерапія застосовується самостійно протягом декількох років.
Прогноз
Прогноз залежить від місця розташування пухлини. Також від того, яка ця пухлина за своєю гістологією — доброякісна чи злоякісна.
