Ми бліді, коли перелякані, бо кров від наших щік відходить, щоб зробити іншу, більш термінову роботу. Причому відбувається це автоматично, рефлекторно. У цей час серце починає битися швидше і ми дихаємо частіше.
При виникненні екстремальної ситуації ми відчуваємо переляк, виникає відчуття страху, небезпеки, і організм очікує раптової м’язової діяльності (втеча, боротьба). Таку ситуацію називають «бий або біжи». Центральна нервова система посилає сигнали в гіпоталамус — невелику область в проміжному мозку, що керує вегетативною нервовою системою і ендокринною системою, відповідає за сталість внутрішнього середовища організму, регулює кровообіг, потовиділення, температуру тіла, емоційний стан і т. д.
Імпульси від гіпоталамуса направляються до мозкових клітин кори надниркових залоз. Ці залози виділяють у кров гормон адреналін, званий «гормоном тривоги», який змушує серце битися швидше, розширює кровоносні судини мозку, серця і легенів, але звужує судини шкіри, слизових тканин, органів черевної порожнини (сповільнюється і повністю зупиняється травлення), відбувається перерозподіл крові, вигідний для майбутньої боротьби, підвищується концентрація глюкози в крові, посилюються енергетичні процеси, підвищується функціональна здатність скелетних м’язів, підвищується концентрація уваги. Так організм сам, без нашої свідомої участі, готується до негайної підвищеної активності, подолання стресової ситуації.
Крім гормону тривоги і страху — адреналіну, надниркові залози виділяють й інший гормон — норадреналін, званий гормоном агресії. Якщо адреналін — це «біжи», то норадреналін — це «бий». Адреналін і норадреналін пов’язані один з одним, адреналін синтезується з норадреналіну, що підтверджує народне спостереження про те, що емоції страху і люті споріднені і відбуваються одна з одною.
Від співвідношення гормонів адреналіну і норадреналіну залежить поведінка в стресовій ситуації. Так, у тварин-жертв, у порівнянні з тваринами-хижаками, майже не виробляється норадреналін.