Уявлення про те, що американці кладуть ноги на стіл, не є хибним стереотипом. Дійсно багато жителів США люблять покласти ноги на стіл, і це є однією з культурних відмінностей американців від європейців і азіатів.
У той час як у нас, наприклад, є прислів’я «Посади свиню за стіл, вона й ноги на стіл», а на Сході жест «ноги на столі» в присутності іншого означає «цілуйте мої черевики», у США така поведінка не вважається некультурною і неетичною. Ця культурна відмінність не раз викликала міжнародні скандали. В Інтернеті можна знайти десятки фотографій Президента США Барака Обами, на яких він зображений з закинутими на стіл ногами.
Одна з таких фотографій, на якій Барак Обама говорить по телефону з прем’єром Ізраїлю Біньяміном Нетаньяху, була опублікована в ізраїльських ЗМІ і викликала в цій країні хвилю невдоволення. Ізраїльтяни вважали таку хамську позу свідомою образою і приниженням для Ізраїлю. Як же виникла традиція в американців класти ноги на стіл? Згадаймо, що американці — це вихідці з Європи, де такої традиції не існувало.
У радянські часи карикатуристи зображували символ американського імперіалізму, дядечка Сема, дуже худим, з довгими смугастими (кольору американського прапора) ногами. Мабуть, такий довгоногий і худий дядько Сем не лише фантазія художників. Скоріш за все, він мав реальних прототипів, з яких і був змальований персонаж.
Гіпотеза походження звички
Кандидат біологічних наук С. В. Багоцький висунув оригінальну гіпотезу походження звички американців класти ноги на стіл (у статті «Про раси, нації, дядька Сема та Одесу-маму», «Хімія і життя», № 9, 2009). Він писав, що «янкі, що осіли в північно-східних районах Нового Світу, походять з невеликого числа емігрантів, що прибули з Англії в 17 столітті. Мабуть, серед них були один або кілька людей, що страждали синдромом Марфана. Люди з цим важким захворюванням мають мутацію в одному з генів 15-ої хромосоми, що проявляється в тому, що люди, які мають це захворювання, мають високий зріст, худу статуру, вроджені вади серця, підвивих кришталика і деякі аномалії розвитку сполучної тканини.
Відомо, що деякі люди з названим синдромом, у яких аномалії не надто виражені, володіють вражаючою працездатністю. Через кілька поколінь кількість людей в Америці з синдромом Марфана у відсотковому співвідношенні стала більшою, ніж у європейців. Не забудемо, що ці люди мають підвищену працездатність, тому доля «марфанів» складалась серед великих підприємців, успішних політиків. Так, президент Авраам Лінкольн теж був «марфаном».
Висновок
Людям з такою фігурою незручно сидіти за столом, їм нікуди дівати свої довгі ноги, тому вони змушені були класти ноги на стіл, враховуючи велику розкутість людей, що досягли успіху. А далі все дуже просто: приклад і наслідування. Інші люди, дивлячись на мільйонерів, невимушено закидали ноги на стіл у присутності колег або підлеглих, бо теж хотіли відчувати себе босами. Так звичка класти ноги на стіл стала завойовувати всю Америку.
В сучасному глобальному суспільстві частішають контакти людей різних культур. Що собі дозволиш будинку в Америці, те непристойно буде сприйматися в Європі. Тому традиція американців класти ноги на стіл поступово зникає, хоча до повного зникнення ще далеко, адже немає нічого більш важко змінюваного, ніж звички і традиції.
