«Здалека» належить до незмінюваної частини мови — прислівника. Слово походить зі сполуки прийменника «з» та слова «далека» (далеку), яке етимологічно пов’язано з іменником «даль». Мовляв, приїхав із далі. За правилами української мови такий прислівник маємо писати разом.
Наприклад
- Ми приїхали здалеку, майже з іншого кінця землі.
- Дівчина підійшла здалеку, запитуючи тільки про найближчу рідню.
- Я тебе пізнав ще здалека, бо пам’ятаю твою яскраву куртку.
Важливо! Наголос у слові «зда́леку» падає на перший склад.
Дуже вдячна.