Правопис прислівників викликає труднощі в мовців. По-перше, це досить неоднорідна за структурою та походженням частина мови. Деякі прислівники походять із числівників, прикметників, іменників, а група первісних, можна сказати «справжніх», дуже обмежена. По-друге, в українській мові правопис ще на стадії нормування. Тому ми часто стикаємося з винятками, які не виходить пояснити логічно.
Одним із найскладніших аспектів є правопис складних прислівників. Є варіанти разом, окремо чи через два дефіси. За чинним правописом маємо писати «будь-що-будь» через два дефіси.
Наприклад
- Будь-що-будь я досягну своєї мети — виграти змагання.
- Будь-що-будь, а честь — це єдине, що ніколи не обезціниться.
- Він будь-що-будь узявся за тренування, щоб стати сильнішим.
Виникає питання: чому цей прислівник потрібно писати через 2 дефіси, а «раз у раз» у три слова? Мовознавці намагаються довести це так: прислівники, які утворені зі службових або неповнозначних слів, пишемо через 2 дефіси. Правило працює на «віч-на-віч», «як-не-як», «пліч-о-пліч». А прислівники, походження яких встановлено із повнозначних, пишуться окремо: «з боку на бік», «раз у раз», «рік у рік».
Хоча будь- важко назвати неповнозначним словом або 100% часткою, маємо писати його через 2 дефіси. Винятки слід запам’ятати, щоб не припускатися помилок. Хоча інколи пояснити їх логічно не можна.
Увага! Не плутайте прислівник «будь-що-будь» із неозначеним займенником будь-що. Останній змінюється, виконує роль підмета чи додатка. Прислівник частіше буває обставиною.
Порівняймо:
- Нехай стається будь-що — я досягну своєї мети.
- Він прагнув будь-що зловити, аби не приходити додому з порожніми руками.
Отже, прислівник будь-що-будь пишемо через 2 дефіси, бо він складається із неповнозначних частин. Пам’ятаймо, що в правилі багато винятків, тому завжди звіряємося зі словниками.
