За чинним правописом частки можуть писатися разом, окремо або через дефіс. Власне частка -то, яка знаходиться в постпозиції (стоїть після слова) у нашому випадку пишеться через дефіс — «отож-то».
Наприклад
- Отож-то я й пішов далі один, хоча було дуже боязно.
- Замовник не пристав на нашу пропозицію, отож-то ми не працюємо над цим проектом.
- Отож-то й воно: хотів рибку з’їсти, а тільки ноги намочив.
Взагалі слово «отож» може бути часткою й сполучником. Тому будьте уважні, вводячи його до речення. Частка -то підсилює значення слова, надає йому певної модальності. Таке підсилення доцільно в розмовному мовленні, в публіцистичному й художньому стилях. Вживання «отож-то» в науковому та офіційно-діловому слід розцінювати як стилістичну помилку.
Послуговуйтеся синонімічними висловами, щоб урізноманітнити власне мовлення. Наприклад: отим-то й ба, у тім то й річ, отож-то й є, отож-бо, отож-бо й є, отож-бо й воно.
