Досить містке правило в українській мові — це закінчення іменників чоловічого роду в однині в родовому відмінку. Загально воно звучить так: абстрактні іменники мають закінчення -а, а абстрактні (явища, речовини, літературознавчі терміни тощо) — -у. Але як бути, коли іменник має декілька значень, одне з яких конкретне, предметне, а інше абстрактне?
Така ситуація відбувається зі словом «телефон». Сьогодні воно має 2 вживаних значення: пристрій для здійснення дзвінків, відправлення смс; комбінація цифр, номер абонента, за яким його обслуговує оператор.
Відповідно, коли йдеться про пристрій, маємо вживати закінчення -а, бо це конкретний іменник.
Наприклад
- В мого телефона є велика подряпина на дисплеї.
- Моделі цього телефона не продаються в Україні.
- Червоний колір телефона дуже рідкісний: покупці люблять сірий, чорний або металевий корпус.
Коли мова йде про абстрактне поняття (номер), слід вживати закінчення -у.
Наприклад
- Дай мені номер телефону, я наберу тебе, як приїду.
- Вашого телефону немає в базі.
- Номер телефону в Україні зараз пишеться без коду +380.
Залежно від закінчення можна встановити обране автором значення слова «телефон».
Порівняйте 2 речення:
- В мене немає твого телефона.
- В мене немає твого телефону.
В першому реченні мається на увазі пристрій, бо вжито закінчення -а. Натомість в другому зрозуміло, що висловлення про абонентський номер. Тому потрібно уважно читати контекст і не плутати закінчення. В науковому стилі така відмінність має принципове значення.
Інколи добір закінчення впливає на значення слова. Наприклад, терміна (якщо кажуть про слово) й терміну (певний відтинок часу); дзвона (пристрій, який видає відповідний звук) та дзвону (назва самого звуку).