Багатьом мовцям ця сполука нагадує поєднання частки й самостійної частини мови. Пам’ятаємо, що частки пишуться разом, окремо або через дефіс залежно від позиції. Але аналізоване «все ще» — це поєднання займенника «все» й прислівника «ще». Плутанина виникає через багатозначність «ще», яке може виступати й часткою в деяких контекстах.
Розгляньмо приклади вживання:
- Все ще залишалося так само покинутим і занедбаним.
- Я знаю, що все ще не готово, але частину ви мали підготувати на сьогодні.
- Для мене це все ще велика таємниця, про яку ніхто не мав би знати.
В цих реченнях «все» виконує роль підмета, а «ще» — обставини. Через те, що сполука не підпадає під правила правопису часток, пишемо окремо в два слова. Однак, Академічний тлумачний словник фіксує омонімію слова «ще». Подеколи воно може виступати підсилювальною часткою в модальних конструкціях.
Спробуємо навести приклад із «все ще»:
- Ти все ще тут?
- Я все ще сподіваюся, що він поверне мені давній борг повністю.
- Для багатьох каса самообслуговування все ще незвичний спосіб робити покупки.
В наведених вище реченнях сполука більше тяжіє до модальної, тобто виражає певне ставлення мовця або додаткове емоційне забарвлення контексту. Тому «ще» в них є службовою часткою, а не прислівником.
Для того щоб визначити, якою частиною мови є «ще», слід виконати синтаксичний розбір речення. Частки — службові частини мови, які не є членами реченнями. Відповідно, якщо «ще» не виконує синтаксичної функції, класифікуємо його як частку, якщо є обставиною — вважаємо прислівником.
Також зверніть увагу на сполуки «отакої ще», «що ще за» й подібні. Їх також відносять до модальних і «ще» в них — службова частина мови. Але в будь-якому випадку сполуку пишемо окремо, бо слово не підпадає під правопис словотвірних і формотворчих часток.
